2 вересня 2026 року ГО «Інкубатор демократичних ініціатив» провела публічну презентацію аналітичного звіту «Бар’єри доступу до Реєстру збитків для України: практичний аналіз звернень постраждалих від війни та рекомендації щодо підвищення доступності компенсаційного механізму».
У заході взяли участь 44 представники та представниці громадських об’єднань, академічної та правничої спільнот, органів державної влади та місцевого самоврядування, медіа, а також люди, які безпосередньо постраждали внаслідок війни. Такий склад учасників та учасниць дозволив обговорити доступність Реєстру з різних перспектив — від розвитку міжнародного компенсаційного механізму та правового регулювання до практичного досвіду людей, які подають заяви.
Звіт став результатом практичної роботи з людьми, які постраждали внаслідок російської агресії та потребують допомоги для реалізації свого права на компенсацію. У межах проєкту працювала консультаційна гаряча лінія, проводилися тематичні вебінари та інформаційна кампанія у друкованих і онлайн-медіа. Отримані під час цієї роботи звернення та запитання стали основою для визначення ключових бар’єрів і підготовки рекомендацій.
Ознайомитися з повною версією аналітичного звіту: https://diiukraine.org/publikatsii/rdu/
Переглянути запис презентації: https://youtu.be/rEJcqKi6hDg
У презентації взяли участь Юлія Трало, координаторка зі співпраці з організаціями громадянського суспільства Реєстру збитків для України; співавтори звіту Назарій Боярський, Андрій Євстігнєєв та Вадим Сидоренко; а також Інна Гочошвілі, учасниця проєкту. Протягом усього заходу було забезпечено переклад українською жестовою мовою.
Реєстр розширюється, але потенційних заявників значно більше
Юлія Трало розповіла про актуальний стан роботи Реєстру. За її словами, загалом передбачено 46 категорій заяв, з яких на момент проведення презентації вже відкрито 31 категорію, зокрема 17 із 21 категорії для фізичних осіб. Пріоритет під час їх відкриття надавався найбільш серйозним видам збитків, втрат і порушень прав людини.
На момент проведення заходу до Реєстру надійшло понад 170 тисяч заяв. Водночас, враховуючи масштаби завданої Україні шкоди та мільйони людей, які постраждали внаслідок російської агресії, потенційна кількість заявників і заявниць є значно більшою. Юлія Трало звернула увагу на три важливі складові, від яких залежить подання заяв: поінформованість, мотивація та реальна можливість людини скористатися механізмом.
Окремо йшлося про подальший розвиток міжнародного компенсаційного механізму. Реєстр є його першою складовою, а наступним кроком має стати створення компенсаційної комісії. Для набрання відповідною конвенцією чинності необхідні 25 ратифікацій та достатнє фінансування операційної діяльності комісії. На момент презентації було здійснено вісім ратифікацій.
Одне з питань, яке найчастіше звучало від учасників та учасниць проєкту, — коли розпочнуться компенсаційні виплати. Юлія Трало наголосила, що сьогодні немає підстав називати конкретні строки або стверджувати, що ті, хто першими подадуть заяви, першими отримають компенсацію. Початок роботи повноцінного компенсаційного механізму залежить від міжнародних політичних, дипломатичних та правових процесів, тому важливо надавати людям об’єктивну інформацію і не створювати необґрунтованих очікувань.
Що показали реальні звернення постраждалих від війни
Представлений звіт ґрунтується передусім на практичному досвіді взаємодії з людьми. Під час його підготовки автори проаналізували 253 звернення на консультаційну гарячу лінію, а також запитання, отримані під час серії тематичних вебінарів. Саме реальні потреби та труднощі потенційних заявників і заявниць стали відправною точкою для аналізу доступності Реєстру.
Як розповів співавтор звіту Вадим Сидоренко, серед найтиповіших запитів були вибір правильної категорії заяви, порядок її подання, необхідні документи та докази, користування цифровими сервісами, можливість відстежувати подану заяву та розуміння того, що відбуватиметься після її подання.
Практика гарячої лінії також показала, що особливі труднощі можуть виникати в людей старшого віку та тих, хто має обмежені цифрові навички. В інших випадках головним викликом стає збирання доказів. Наприклад, люди запитували, чим підтверджувати вартість знищеного майна, на яку дату визначати його вартість та які саме документи долучати до заяви.
Шість вимірів доступності Реєстру
На основі аналізу звернень та міжнародних стандартів авторський колектив визначив шість взаємопов’язаних вимірів доступності Реєстру:
- інформаційна доступність — люди мають знати про Реєстр та розуміти його призначення;
- правова доступність — правила та категорії мають бути зрозумілими і застосовними до конкретної життєвої ситуації;
- процедурна доступність — заявник або заявниця має розуміти алгоритм подання та подальші етапи;
- цифрова доступність — відсутність навичок, технічних засобів чи доступу до необхідних цифрових інструментів не повинна позбавляти людину можливості реалізувати своє право;
- інституційна доступність — люди мають розуміти, куди можна звернутися по консультацію та практичну допомогу;
- психологічна та психосоціальна доступність — процедура має враховувати, що під час подання заяви людина може бути змушена знову повертатися до травматичного досвіду загибелі близьких, втрати житла, вимушеного переміщення та інших наслідків війни.
Досвід проєкту показав, що для подолання цих бар’єрів потрібна комплексна підтримка: інформація простою мовою, різні канали її поширення, індивідуальні консультації та практичні приклади. Зокрема, навіть традиційні друковані медіа виявилися важливим каналом комунікації з частиною потенційних заявників і заявниць.
«Доступ до компенсації — це не лише питання майбутніх виплат. Це питання довіри, гідності та впевненості людини в тому, що її втрати визнані, а її право на справедливість не буде забуте», — наголосив співавтор звіту та координатор проєкту Назарій Боярський.
Від аналізу бар’єрів — до практичних рекомендацій
Співавтор звіту Андрій Євстігнєєв представив ключові рекомендації, адресовані Реєстру збитків для України, українським органам державної влади, системі безоплатної правничої допомоги, адвокатурі та громадським організаціям.
Серед запропонованих кроків — розширення інформаційної підтримки з використанням не лише цифрових, а й традиційних каналів; подальше вдосконалення електронних форм; розвиток офіційних роз’яснень; посилення комунікації із заявниками та заявницями; розширення можливостей отримання практичної допомоги; забезпечення доступності послуг для людей, які не можуть самостійно скористатися цифровими інструментами.
Представлені рекомендації стали предметом обговорення з представницею Реєстру збитків для України. Юлія Трало позитивно оцінила більшість запропонованих підходів та підтвердила, що команда Реєстру детально опрацює аналітичний звіт:
«Щодо більшості рекомендацій — абсолютно, вони є прийнятними не тільки з точки зору необхідності, а з точки зору їх можливості реалізації. […] Ми з колегами уважно розглянемо увесь документ. Ми, як правило, всі такі аналітичні матеріали уважно опрацьовуємо і порівнюємо із власними наявними знаннями і розумінням подій», — зазначила Юлія Трало.
Обговорення продовжилося вже навколо конкретних можливостей практичного втілення окремих рекомендацій. Зокрема, учасники та учасниці запропонували активніше використовувати центри надання адміністративних послуг для інформування про Реєстр. Юлія Трало підтримала цю ідею та повідомила, що Реєстр уже підготував інформаційні ролики різних форматів і готовий ділитися ними з громадами, зацікавленими в їх поширенні через ЦНАПи та інші майданчики.
Після обговорення рекомендацій учасники та учасниці перейшли від аналізу системних бар’єрів до того, як вони проявляються в житті конкретної людини. Своїм досвідом участі у проєкті та подання заяв до Реєстру поділилася Інна Гочошвілі — вчителька з Краматорська.
Від бажання допомогти іншим — до власного досвіду подання заяви
Важливою частиною презентації стала історія Інни Гочошвілі — вчительки з Краматорська та учасниці проєкту.
Спочатку вона долучилася до вебінарів, щоб краще розібратися у роботі Реєстру та мати можливість пояснювати цю інформацію своїм учням, ученицям та їхнім родинам. Однак згодом її власний будинок було знищено, і отримані знання знадобилися вже для захисту власних прав.
Інна взяла участь у всіх вебінарах, зверталася на гарячу лінію та подала дві заяви. Найскладнішим етапом для неї стало збирання необхідних документів, особливо з огляду на перебування за кордоном та ситуацію у Краматорську. Водночас цифрове подання заяви не стало для неї суттєвою проблемою завдяки наявним цифровим навичкам. Отриманими знаннями вона також ділилася з іншими людьми з Краматорська та Маріуполя і запрошувала їх долучатися до вебінарів.
Її історія на практиці продемонструвала один із центральних висновків звіту: формальне існування права подати заяву ще не означає, що це право однаково доступне для всіх. Людині можуть бути необхідні інформація, правове роз’яснення, документи, цифрові інструменти, консультаційна та психологічно безпечна підтримка.
Спільна робота для доступу до компенсації
Під час завершальної дискусії учасники та учасниці наголосили на необхідності координації зусиль Реєстру, органів державної влади та місцевого самоврядування, системи безоплатної правничої допомоги, адвокатури та громадянського суспільства.
Юлія Трало підкреслила значення громадських організацій, які безпосередньо працюють із постраждалими людьми, надають юридичну, психологічну, гуманітарну та іншу допомогу. Реєстр, за її словами, приділяє значну увагу співпраці з громадянським суспільством та врахуванню практичного досвіду організацій, зокрема під час удосконалення форм заяв.
Аналітичний звіт має стати внеском у цю спільну роботу — не лише зафіксувати труднощі, з якими вже стикаються постраждалі від війни люди, але й запропонувати конкретні шляхи зробити міжнародний компенсаційний механізм більш доступним для тих, заради кого він створюється.
Захід проведено ГО «Інкубатор демократичних ініціатив» у межах проєкту «Доступ до правосуддя та гідності: гуманітарна підтримка постраждалих від війни у поданні заяв про компенсацію» за підтримки LIBERECO – Partnership for Human Rights.